Мій вік невпинно наближається до півсотлітнього обрію. Ось-ось… і настане. Напевно, багато хто скаже, що вже час підбивати підсумки щодо першої ланки буремного життя. Та я не стану цього робити, й, іншим не раджу. Наразі, злегка озирнувшись, подивлюсь на свої поточні здобутки. Маю педагогічну освіту, але вчителем так і не довелось попрацювати. Це трагедія всього мого життя дотепер, оскільки фах обирав за покликом душі. Отож, одразу по закінченні школи вступив до вишу за спеціальністю "Математика та інформатика". Сталось це наприкінці 80-х років минулого століття. За кілька років потому довелось вдаватись до академічних відпусток, спричинюваних особистими творчими кризами. Натомість, такі перерви в студентському навчанні якраз і були моєю справжньою освітою. Бо не байдикував жодної хвилини. Цей час використовував з користю для себе, та, для усіх вас, хто читає ці рядки. Один з таких натхненних періодів позаакадемічної освіти спричинив до якісного оформлення моєї наукової теорії в галузі Геометрії. Трохи згодом, десь з-поміж 90-х, довів основну її теорему. Це заклало фундамент до цілісної геометричної картини стосовно фізичного простору, де всі ми й перебуваємо. Відтоді промайнуло вже більше 20-ти років. Виклад цієї теорії, як виявилось, стало справою всього мого життя. Подальші роздуми над усіма таємницями теорії наснажують мене й надалі… Майже відразу робочою назвою моєї теорії була "Жива геометрія". Наприкінці ж минулого 2019 року несподівано для мене сталось так, що постійні пошуки з приводу цієї теорії отримали крутий поворот. Це вштовхнуло мене у зовсім іншу сферу діяльності. Неочікувано для себе опинився на ниві мистецького самовираження. Так і опинився я у когорті митців. Наскільки ж вдалим є мій поки що маленький доробок, то це вже оцінювати не мені… Радо очікватиму на ваші враження та критичні зауваження.