Waterfall
canvas, acrylic yarn / Cross Stitch Art Робота з серії „Бінарний код української поезії”: „Водограй” Володимир Івасюк. / Передній план. (ескіз) Картина написана по мотивам вірша В.Івасюка „Водограй”. Тече вода, тече бистра, а куди — не знає, Поміж гори в світ широкий, тече, не вертає. Ми зайдемо в чисту воду біля водограю І попросим його щиро — хай він нам заграє… Ой водо-водограй, грай для нас грай. Танок свій жвавий ти не зупиняй. За красну пісню на всі голоси Що хочеш, водограю, попроси. Струни дає тобі кожна весна, Дзвінкість дарує їм осінь ясна. А ми зіграєм на струнах твоїх, Хай розіллють вони радісний сміх. Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста, Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто. Краще я зберу всі води й зроблю з них цимбали, Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали. Складається з переднього і заднього плану. Передній план - орнаментально побудований бінарним кодом вірш Володимира Івасюка „Вдограй” з використанням поєднання чорного та червоного та бурхливої блакитті водограю. Біна́рний код — є загальним позначенням для коду, за допомогою якого повідомлення можуть передаватися послідовностями (секвенціями) за допомогою двох символів (Напр.: 1/0). На задньому плані - Едельвейс. Легенд у Карпатах — безліч. І не одна з них — про шовкову косицю, тобто про шовкову квітку. Так називають гуцули дивний витвір природи, знаний ще як білотка альпійська, або едельвейс. Легенди народжуються в серцях красивих душею людей. І самі перероджують людей, збагачують їх новою красою. А люди вміли бачити красу навіть тоді, коли життя веліло їм думати найперше не про голубінь неба, а про дах під небом, не про велич природи, а про своє безсилля перед нею. Сіяли сини Карпат жорсткий овес на важкій гірській землі, а звисока, з кам’яних неприступних урвищ, світила їм ніжна шовкова косиця — ніжність, що зросла там, куди відтята дорога слабодухим. Тільки сміливець міг принести коханій дівчині квітку. Міг принести, а міг і загинути. Але той, хто життям ризикуючи в ім’я любові, приніс шовкову косицю, той зможе захистити свою любов, той вартий любові. Переказують, ніби так колись одружувалися гуцульські легіні. Так чи не так, а росте в горах Карпатах шовкова косиця — дивна і рідкісна квітка. І нині, коли люди мають вдосталь снаги й часу, щоб задивлятись у голубінь неба над головою і незбагненну велич природи, сміливці можуть побачити ніжно-білу квітку едельвейса без того, щоб витримувати іспит любові. Просто з жадання відчути дихання природи зблизька, глянути в очі природі на самоті з нею. Для мене Івасюк та його творіння – немов чарівна та рідкісна квітка карпат, Едельвейс української поезії
