Iнно!..🤝

Іночко! Доброго вечіра! Всі наші дііі в тому числі і роботи- то наше життя, все життя ми вчимося і тому за минулі роботи не повинно бути соромно. Це Ви себе бачити як би на відстані часу, бачите, як Ви виросли і дякуєте тим рокам прожитим і тим роботам за все добре, що вони Вам дали. І обов'язково треба бегрегти своі роботи. Олеся Берзіна , а може іі мама зберегли іі дитячі роботи і було дуже цікаво на них подивитися. Гарного Вам робочого настрою і цікавих задумок! Доброго вечора, Емілія Володимирівна! Люблю у подібних ситуаціях цитувати доброго дядька Ніцше: "Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими" - так і є. А ще згадую слова Олексія Ігоровича: "Цеглина придатна для будівництва та, яка обпалена". Згодна з Вами цілком та повністю. То було потрібно. Може, колись іще наважуся на щось "дитяче"..🙂 Ціную Вашу увагу та тепло Ваших візитів!.. Дякую! Коли я навчуся малювати вдень?... Дякую та гарної ночі Вам!💐🤝💐

Іночко! Доброго вечіра! Всі наші дііі в тому числі і роботи- то наше життя, все життя ми вчимося і тому за минулі роботи не повинно бути соромно. Це Ви себе бачити як би на відстані часу, бачите, як Ви виросли і дякуєте тим рокам прожитим і тим роботам за все добре, що вони Вам дали. І обов'язково треба бегрегти своі роботи. Олеся Берзіна , а може іі мама зберегли іі дитячі роботи і було дуже цікаво на них подивитися. Гарного Вам робочого настрою і цікавих задумок!💐💐🤝

Доброго дня, Іночко! Цю роботу можно ще назвати " перше розчарування"., воно саме гірке: юність як на крилах летить, а розчарування- це зламані крила, буває , що воно і трагічно закінчується, не дарма більше всього суіцидів серед підлітків. Але Ви даєте надію: це світло зліва і на крилах. Тому все буде добре і це розчарування загартує і з нього будуть зроблені висновки, що життя- не така проста штука, але воно одне і треба жити і боротися.. Це момент, коли людина стає дорослою. Творчого надхнення Вам- думаючий художник! Емілія Володимирівна, доброго дня! Мабуть, якось так.. Ви усе сказали. У всіх нас були.. дивні та схожі періоди у житті. А з художньої точки зору мені соромно за більшість робіт (якщо не за усі)) того періоду, але.. - моє, маю дивитися та бачити, що то теж я.. - добре, що не теперішня.🙄 Та і "сльози" (при великій потребі)) можна малювати не лише блискучими на щоках, а й в душі.. і сміх. То пройдене та для самомотивації. Дякую, що Ви є, Емілія Володимирівна! Гарного дня Вам!💐🤝🙂

Сломанные крылья. Художник Инна Любич. Мир привычный Приукрашен?.. Ей об этом не сказали!.. Первый опыт слишком страшен, Как … ужастик в кинозале!.. Сколько тайн Скрывает тело, И оно ль – вершитель судеб?.. Коль душа взлететь хотела, Так зачем же тело губит?!.. Где ты, Боже, Ясность мысли, Где уверенность расчёта?!.. Жизнь утратила все смыслы, И теперь с ней сводит счёты!.. Почему же Так жестока Вдруг реальность оказалась?!.. Восходящего потока Ей достанет – так казалось!.. И желанье Охватило, Ни на миг не усомнилась!.. Сил, выходит, не хватило, Если крылья надломились?!.. Всей душою Если веришь– Милый любит, не обманет, Ему сердце своё вверишь, Взор от счастья затуманит… … И ни капельки Смущенья, И стыдливости – ни йоты!.. Так кому же нет прощенья?!.. Объясни же, милый, кто ты?!.. В пустоту Слова звучали, Эхо вторило рыданью!.. Если б знать могла вначале, Что страданье станет данью!.. Если б знать могла… От боли Сводит судорогой тело… Нет душе родной юдоли?!.. Она лишь взлететь хотела. 31.07.16 (8.20-8.45) С уважением и благодарностью, Котовский В.М. Доброго дня, Володимир Михайлович! З кожним Вашим віршем задумуєшся над першопочатком.. своєї роботи: а, може, дійсно так було?.. ті ж емоції?.. звідки ця історія?.. У Ваших роботах кожен може себе шукати.. - це чудово! Після прочитання Вас (не тільки під моїми роботами) часто відчуття.. наче довго спала або просто ходила із заплющеними очима, а тут хтось потрусив за плечі: "Інна, ти чуєш? ти бачиш? відчуваєш?.." - таким і має бути Мистецтво. Володимир Михайлович, Дякую!🤝🤝

Доброго дня, Іночко! Цю роботу можно ще назвати " перше розчарування"., воно саме гірке: юність як на крилах летить, а розчарування- це зламані крила, буває , що воно і трагічно закінчується, не дарма більше всього суіцидів серед підлітків. Але Ви даєте надію: це світло зліва і на крилах. Тому все буде добре і це розчарування загартує і з нього будуть зроблені висновки, що життя- не така проста штука, але воно одне і треба жити і боротися.. Це момент, коли людина стає дорослою. Творчого надхнення Вам- думаючий художник!

Сломанные крылья. Художник Инна Любич. Мир привычный Приукрашен?.. Ей об этом не сказали!.. Первый опыт слишком страшен, Как … ужастик в кинозале!.. Сколько тайн Скрывает тело, И оно ль – вершитель судеб?.. Коль душа взлететь хотела, Так зачем же тело губит?!.. Где ты, Боже, Ясность мысли, Где уверенность расчёта?!.. Жизнь утратила все смыслы, И теперь с ней сводит счёты!.. Почему же Так жестока Вдруг реальность оказалась?!.. Восходящего потока Ей достанет – так казалось!.. И желанье Охватило, Ни на миг не усомнилась!.. Сил, выходит, не хватило, Если крылья надломились?!.. Всей душою Если веришь– Милый любит, не обманет, Ему сердце своё вверишь, Взор от счастья затуманит… … И ни капельки Смущенья, И стыдливости – ни йоты!.. Так кому же нет прощенья?!.. Объясни же, милый, кто ты?!.. В пустоту Слова звучали, Эхо вторило рыданью!.. Если б знать могла вначале, Что страданье станет данью!.. Если б знать могла… От боли Сводит судорогой тело… Нет душе родной юдоли?!.. Она лишь взлететь хотела. 31.07.16 (8.20-8.45) С уважением и благодарностью, Котовский В.М.

На мій погляд - дитина чудово намалювала Душу Дитини, яка дорослішає!!! Олександра, вітаю! Чарівний коментар! Дякую Вам! ..за розуміння!💐🤝🙂

Витаю, Инна, да я просто попробовала описать последовательно, а что все работы таки разные и про разное, это чувствуется. А титул страшенно понравился - такая с чумазыми пятками задира Вітаю, Марійко!🙂 Я впевнена, що ти тут усе відчула!.. Дякую! Дуже рада!..🙂🤝🤝

Инна, доброй ночи! Это уж целый многоптих… Попробую по порядку, и начну с допов. Жаль, что ты не ставила даты, кстати. Первый – ну совсем кстати иная стилистика, чем в титуле! – этакое коловращение вокруг вороны, и сначала с крыльями, а потом вдруг без. Выросла, и крылья внешние стали не нужны? Второй. Тоже нет вроде сломленных крыл… Красивейшая бабочка ночная, приустала и сидит, а потом взлетит! Ну последний доп наворочан!! И титул. Знакомая твоя стилистика. И самая удачная работа в этом –птихе. Очень выразительна фигурка сорви-головы с грязными пятками, в угол носом. Но и тут крылья не сломаны! Просто взгрустнулось. Может, в драке проиграла. Но свое возьмет!! Вітаю, Марійко!🙂 Я вже не пам`ятаю, чи ставила дати на зворотній стороні робіт ("на обличчі" не підписувала точно). Років 5 тому кілька кг макулатури успішно було вивезено кудись за межі Києва..🙂 Тому можливості щось там перевірити із датами немає. Роботи ніяк між собою не пов`язані, просто закинула кілька "крилатих" щоб були "біля мене" на сторінці (їх було в районі сотні різних))), може, щоб сама бачила свій "ріст" чи "не ріст" відносно інших робіт. .. вона ж із крилами, тільки.. вони іншого кольору стали..😊 Крила скрізь "сТомлені", але не "зЛомлені".. 🙂 "А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари... ...Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!" (Ліна Костенко) http://nikitanik.livejournal.com/43433.html Дякую, що Ти є, Марійко! Гарного дня!🤝🤝🙂

Гарно, зворушливо, сумно і дуже глибоко.. , висока тема і красиве виконання, Інночко!!! Кароліна Борисівна!!.. "В дитинстві" всі ми трохи.. "не такі" - чи більш відкриті, чи більш чутливі, чи.. навпаки. Щиро рада Вашим візитам завжди та Вашим.. зворушливо-чутливим коментарям! Дякую, що Ви є! Гарного дня Вам!💐🤝🙂