Я вдячна долі за світанок,
Що над Дніпром палахкотів.
За день ясний, за тихий вечір,
За спів Азовських берегів.
За шепіт трав, за подих літа
І зорепад палких ночей,
За крапельку гірку й солону,
Що впала в море із очей.
Весна в вишневому кипінні
Жіночих мрій і сподівань,
Життя у Божому створінні
Відлуння всіх моїх бажань.
(Антонина Прядка)
