Коли була дитиною, батько примушував малювати копії з картин відомих ходожників. Пам'ятаю, як надав мені завдання скопіювати картину Рєпіна "Бурлаки на Волзі"... А було мені 11 років. Звісно, я тягнула з цим малюнком, і тягнула... І ось взяла альбом до школи. Ми удвох з подружкою залишились піля уроків та малювали, розклавшись на підвіконні. Незабутня картина. Альбом на горищі знайшла недавно, коли побачила цю картинку, реготала до нестями! Дякую, тато. Мабуть, далося мені таки це малювання. Минуло майже 50 років. Праювала программістом, обожнювала свою роботу. І ось тепер я й дня не можу прожити, якщо не малюю. Гасло тепер в мене таке: я малюю - я живу! Дякую, тато!