Та то перебiльшення, воно хоч дурне, як сто пудів диму, але обдароване. Буває. Дідурган під 60 поводить себе як мале зле дитя. Щодо мене - я щось трошки малювала у школі, тоді батьки мене залякали, що треба серйозну освіту, що художник - не професія. Дурна була, послухалась, вони ж мені добра хотіли. Доросле життя закрутило, тільки й того, що намалювала олівцем декілька разів дитинку свою, як було йому 4 місяці, а тоді бізнес, гроші, гроші, бізнес, малому освіту дати, а додому приповзала, то сил було тільки гортати сидіти мистецтво у комп'ютері. Дурне життя. Пройшло повз мене все, господи, скоро 50 років! Треба зараз хоч скільки зможу вспіти. Так що вперше я полотно і олійні фарби купила у січні 20го, а також кажу: дайте пастелі, такої, де більше усього кольорів... Вони і дали мені олійну пастель. Як же я з нею намучилась по акварельному паперу - не знала, що є спеціальний... І зтерти нічого не можна, і руки трусяться, бо тридцять років не брала олівця до рук... Тоді вже трошки згодом купила сухої. Але дуже сподобалось, дуже. Дякую всім, хто не наплював в душу.