🙄
Це орел, Володимире.
Коли я вперше його тут побачив (ВЕЛЕТНСЬКИЙ!...)мені, наче кігтями стиснуло груди...
Одразу згадався в дитинстві читаний пригодницький роман... здається Жюля Верна... Уявив себе Робертом у хмарах Патагонії...
Малюючи весь час поглядав, чи згори не падає каменем та чимала пташина мені на руку з пензлем...🙄
Що й казати, там, мабуть - зо два метри розмаху крил... якщо не більше.
Монастир знаходиться на досить високій горі, там навіть холодніше на 5-7 градусів, аніж у долині.
Восени постійно скрапує дошкульний дощик, добре що короткочасний.
Сонце блимає вряди-годи.
Та ти й сам все бачиш.
🙄
