Бенфіалов Володимир Степанович український художник, графік, живописець, педагог (01.02.1952 р.н. м.Полтава, Україна). 1979 року закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. З 1988 року член Національної спілки художників України. В 2011 році – Заслужений художник України. Учасник обласних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних та міжнародних виставок (Болгарія, Польща, Німеччина, Австрія, Росія). Твори придбані Міністерством культури, Спілкою художників України. Роботи знаходяться у приватних колекціях Росії, Канади, Німеччини, Австрії, Норвегії, Швеції,Чехії, Польщі, Америки, Англії, Італії. У творчості відомого полтавського художника Володимира Бенфіалова панує гармонія форми, кольору і глибокої філософської думки. Художник творить власний світ, будує простір, атмосферу власного «я», більше того – митець розкриває світ, що належить виключно йому. Художня творчість за своєю природою символічна. Ось і митець оперує образами, алюзіями, метафорами і символами, мета яких – викликати інтуїтивне розуміння, співпереживання і специфічну духовну працю глядача, пов’язану з осягненням авторського задуму. Саме так створена серія робіт «Місто Вавилон». Вавилон – «Перший мегаполіс», центр найвпливовішої месопотамської цивілізації. Але не він є предметом зображення. Вавилон – культурний символ, що посідає важливе місце в християнській есхатології, символ всіх міст світу. В серії В. Бенфіалов розглядає історію людства, пронизуючи своїм допитливим поглядом товщу тисячоліть. Тут можна зустріти водночас і східну, і античну архітектуру і значною мірою архітектуру італійського Відродження. Але головним об’єктом дослідження є не історія, а людина в історії, людина в місті, людина, яка й створила цю історію і це місто. Вкрай актуально сьогодні звучать «Оглядини» та « Сповідь» . Роботи не є диптихом в прямому розумінні, їх поєднує техніка і змістовна наповненість. Тендітна струнка дівоча фігура – сама Україна, яка стала центром уваги світової спільноти. Всі ці пишно й ошатно одягнені учасники церемонії уважно й критично оглядають дівчину. Який вирок вони винесуть? «Сповідь» - назва говорить сама за себе. Незвичним є вирішення теми . Величезні черги людей, що прагнуть очистити душі, досягти раю. В роботах серії майстерно поєднуються традиції класичного мистецтва і новаторські спрямування. Вони сповнені внутрішнього змісту й об’єднані манерою письма, для якої характерна умовність вирішення форми, що дає змогу передати зміст і настрій твору, злагоджена композиція, введення пропусків (одна форма більш деталізована,інша узагальнена). Все це, поряд зі стриманим колоритом надає творам гармонійної єдності. Диптих «Любов» і «Ревнощі». В традиціях іконопису є ідея живописного простору, що вміщує земний «низ» і небесний «верх». Ця ідея визначила композиційну побудову картини «Любов». Розділення на «верх» і «низ» прямо передбачає необхідність польоту. Це не бажання художника бути оригінальним, чи вразити глядача незвичністю композиції. Ні, для художника це спосіб передати злиття фізичного і духовного начал, зображення почуттів як фізичної дії. Композиція побудована на співставленні двох геометричних фігур – трикутника і напівкола, які незбагненним чином поєднуються, начебто «виходять» один з другого. Золотаве світло ллється на закоханих з неба, розтікається по їхніх тілах і заливає теплим сяйвом місто внизу, роблячи його причетним до найбільшої таємниці людства – кохання. В творі «Ревнощі» прекрасне місто, що тішилося, здавалося, в теплому світлі любові, позбавлене гармонії, воно розкололося навпіл. Колорит залишився таким самим, але відчуття злиття, єдності, польоту зникло. Замовкла мелодія кохання. Творчість Володимира Бенфіалова пронизана прагненням до глибокого, філософського розуміння дійсності . Воно втілило в яскраво індивідуальній і довершеній формі моральні ідеали, красу і довершеність природи і людини. Надзвичайна широта тематичного діапазону, постійні пошуки найбільш виразних виражальних художніх засобів, висока майстерність дають художнику можливість висловити все те, на що не здатні слова Мистецтвознавець Оксана Семер'янова